Кандидоз належить до найпоширеніших грибкових інфекцій людини і спричиняється дріжджоподібними грибами роду Candida, серед яких головним збудником найчастіше виступає Candida albicans. У невеликій кількості ці мікроорганізми входять до складу нормальної мікрофлори шкіри, ротової порожнини, кишечника та статевих органів практично у кожної людини, не завдаючи жодної шкоди. Захворювання розвивається лише тоді, коли порушується рівновага між грибком і захисними механізмами організму — і саме на цьому етапі важливу роль починає відігравати ендокринна система.

ЧОМУ ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ І КАНДИДОЗ ЙДУТЬ ПОРУЧ ?

Найміцніший і найбільш вивчений зв’язок простежується між кандидозом і цукровим діабетом. Підвищений рівень глюкози в крові неминуче тягне за собою і підвищений вміст цукру в тканинах та біологічних рідинах — слині, вагінальних виділеннях, поті. Оскільки глюкоза є основним джерелом живлення для грибів Candida, гіперглікемія фактично створює для них ідеальні умови для розмноження. Водночас надлишок цукру порушує роботу нейтрофілів — клітин імунної системи, які в нормі стримують ріст грибкової флори. Через це стійкість організму до інфекції знижується саме тоді, коли живильне середовище для грибка стає найсприятливішим.

Саме тому рецидивуючий кандидоз — особливо вагінальний у жінок або оральний, зокрема з ураженням кутів рота, — часто стає першим клінічним симптомом, що наштовхує лікаря на підозру щодо недіагностованого цукрового діабету 2 типу. Якщо грибкова інфекція постійно повертається попри лікування, це серйозний привід перевірити рівень глікованого гемоглобіну та глюкози натще, а не просто посилювати протигрибкову терапію.

ІНШІ ЕНДОКРИННІ СТАНИ, ЩО ПІДВИЩУЮТЬ ВРАЗЛИВІСТЬ ДО КАНДИДОЗУ 

Цукровий діабет — далеко не єдиний ендокринний фактор ризику. Гіпотиреоз, тобто знижена функція щитоподібної залози, може послаблювати загальний імунний захист і сповільнювати відновлення слизових оболонок, через що організм стає менш стійким до надмірного розмноження умовно-патогенної флори. Синдром полікістозних яєчників разом із супутньою йому інсулінорезистентністю також пов’язують із частішими епізодами кандидозних інфекцій — адже порушення чутливості тканин до інсуліну спричиняє ті самі метаболічні зміни, що і при діабеті, навіть за відсутності вираженої гіперглікемії.

Певне значення має і робота надниркових залоз. Хронічний стрес та пов’язане з ним тривале підвищення рівня кортизолу пригнічують імунну відповідь, а такі стани, як синдром Кушинга, супроводжуються вираженим імуносупресивним ефектом, що також підвищує вразливість до грибкових інфекцій.

ГОРМОНАЛЬНІ КОЛИВАННЯ ТА СЛИЗОВІ ОБОЛОНКИ 

Окремої уваги заслуговує вплив статевих гормонів. Естроген змінює товщину та структуру вагінального епітелію, а також впливає на рівень кислотності піхвового середовища, тому періоди гормональних змін — вагітність, прийом комбінованих оральних контрацептивів, замісна гормональна терапія в менопаузі — нерідко супроводжуються почастішанням епізодів вагінального кандидозу навіть у жінок без порушень вуглеводного обміну.

ЧОМУ ЦЕЙ ЗВ'ЯЗОК ВАЖЛИВО РОЗУМІТИ? 

Практичний висновок з усього сказаного простий: кандидоз, що погано піддається стандартному лікуванню або постійно повертається, — це не лише питання місцевої терапії протигрибковими засобами. Це сигнал подивитися на організм комплексніше й оцінити стан вуглеводного обміну, функцію щитоподібної залози та інші ендокринні показники. Ендокринолог та дерматолог чи гінеколог у таких випадках мають діяти узгоджено: усунення локальної інфекції без корекції системної гормональної причини майже завжди дає лише тимчасове полегшення з подальшим рецидивом.